Шевченкове слово ввіках не вмирає

     Прийшов березень… На землю ступила 199-та  весна Тараса Григоровича Шевченка – геніального поета, Великого Сина українського народу, чиє немеркнуче, пронизане самовідданою любов’ю до Батьківщини поетичне слово – носій найкращих і найзаповітніших дум, ось уже понад півтора століття викликає почуття гордості, збагачує життєдайною силою, захоплює своєю красою, народною мудрістю. І за традицією, як і щороку, в селищі Перегінське проводились  дні вшанування пам’яті геніального поета, письменника, художника, фольклориста, етнографа.

     Свої поетичні рядки Шевченко творив серцем і душею. У його творах ми бачимо «садок вишневий коло хати», уявляємо, як «реве та стогне Дніпр широкий», як над ставами зеленіють верби, щебече соловейко. І все це – наша ненька, рідна земля. Шевченко будить в наших душах почуття любові до рідного краю. І наш обов’язок – дбати про те, щоб нові покоління приходили до Тарасового слова, до невичерпної «Шевченкової криниці».

     З метою вшанування пам’яті сина українського народу в бібліотеці було влаштовано книжкову виставку літератури «Душею жив для кращих змін», з якою мають  змогу ознайомитись всі користувачі.

     10 березня   біля пам’ятника Тарасу Шевченку, що знаходиться в центрі селища було багатолюдно. Священнослужителі  трьох церков відправили панахиду.

    

     Літературно-мистецьке свято «Шевченкове слово ввіках не вмирає» було продовжено в залі Народного дому. Ведуча вечора Світлана  Дудка  вела мову про нелегку долю Кобзаря, про його життєвий і творчий шлях. Вечір супроводжувався піснями на слова  Т. Шевченка у виконанні народного хору, дитячого зразкового  ансамблю «Маленькі бойки», гурту «Братове», хору  ДШМ.

    

    Тож відзначаючи роковини народження і смерті цієї надзвичайної людини, ще раз і ще раз дякуємо Всевишньому, що дарував українському народові такого Пророка.