Тарас Шевченко в житті Осипа Мошури

    Усвідомлення значення етапних подій нашої історії, звернення до велетів національного духу, вшанування їх є виправданим, необхідним і обов’язковим знаком власного самовизначення й осмислення свого минулого і сьогодення.
    200-ліття з Дня народження великого Кобзаря – одна з таких подій, величних і визначальних серед вагомих.Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Тарас Шевченко.
    Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Тарас Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, і в наших серцях
    Постать Тараса Шевченка, його життя і славетний «Кобзар», без сумніву, мали і мають неабиякий вплив на кожного свідомого українця. Неабияке значення творчість славетного українського пророка посідала і в долі поета із Перегінська Осипа Мошури (1909 —1942). Уже з дитинства хлопчина завдяки розповідям дідуся, з яким проводив час, пастушачи, знав, хто такий Тарас Шевченко, адже дід декламував напам’ять «Послання», мов молитву, і «вірив Кобзаря словам, як і словам Пророків». Мабуть, саме дідусь через Шевченкове слово запалив у ньому іскру любові до рідного народу, до бойківського краю, до України. Відтоді Осип Мошура з Тарасом Шевченком, з його творчістю не розминався. Саме бунтівний дух Кобзаря допомагав йому подолати важку скруту сирітства і виробити в собі, на заздрість ровесникам, родичам і знайомим, твердість власної думки й позиції. 31 березня 1930 року в щоденнику він запише: «і доки наші поети будуть плакати? Я мушу стати поетом гармонії життя» і він став ним! Обравши долю поета-самоука, не стогнав, не плакав од зневірства, хоча, в нього, як і в Шевченка, бували хвилини відчаю.
    Про вплив Шевченка на творчість нашого земляка дослідив Василь КОСТЮК, учитель Івано-Франківської ЗШ №25 і в газеті «Галичина» 4 березня 2014 року була надрукована стаття «Тарас Шевченко — в житті Осипа Мошури», а працівники бібліотеки приурочили 115 річниці від дня народження свого земляка інформаційну годину  по обговоренню цієї статті.
    Зав. Бібліотекою Василів Галина ознайомила присутніх із змістом статті

             ,

а працівники зачитували вірші , в яких Осип Мошура висловив свої думки крізь призму бачення вартості Кобзаря, значення його творчості, бажань прагнень.

                       

Велич Тараса Шевченка поет розкриває ніби звичайними словами, але вони свідчать про те, що Осип Мошура глибоко знав творчість Кобзаря:
          До ненароджених, живих і мертвих
          Лиш він Послання гідний був писать.
          Це Бог йому вложив вогонь у груди, —
          Та сам його в життя поніс Кобзар
          Й прообразом безсмертним став тим людям,
          Що знають зов: ВЕЛИКОГО БАЖАТЬ!
Отже, вогонь Шевченкового слова, запалений у його душі дідусем, Осип Мошура проніс крізь усе своє нехай і коротке, та яскраве життя.

«Осип Мошура : поет-самоук з Перегінська».

Народився він в Карпатах.
Був закоханий у гори, їхнім сином називався.
Чув смерічок шепотіння, переливи-співи птахів,
Завірюхи зле сичання,
Ніжний спів гірських струмочків, що пливуть
Назустріч рікам.
Із вінків гірських мелодій він напивсь води-росиці
І ніжніших від трембіти
Не стрічав для серця звуків.
Віталій Волохін «Карпатська легенда»

     МОШУРА ОСИП (справжнє ім’я Йосип Петрович Мошура) – поет, перекладач, культурно-просвітницький подвижник, дослідник Бойківщини. Народився 31 липня 1909 року в с. Перегінську Долинського повіту (зараз Рожнятівський район) в родині лісоруба. Перші уроки освіти і виховання майбутній поет здобув у батьківській хаті. Не маючи змоги відвідувати школу, хлопчик запам’ятовував історичні події краю, а потім описував у віршах. Уже в дитячі та юнацькі роки був свідком пам’ятних історичних подій початку ХХ століття: Першої світової війни, проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Тому багато образів та епізодів у творчості поета висвітлюють сторінки тогочасної історії. Для поета другою домівкою став Народний дім. Тут він читав для односельчан свої вірші, брав участь у дискусіях на літературні та суспільно-політичні теми. Вірші поширюються у рукописах. Та мирне життя виявилось недовгим – почалася війна. Окупанти почали розправи над активістами Перегінська. Зброєю Осипа Мошури стали войовничі, антифашистські поетичні твори. 20 січня 1942 року його заарештували, вивезли до Станіслава, допити тривали багато днів. Знеможене тіло поета більше не протестувало проти насильницької смерті. Символічно – загинув у тридцятитрьохрічному віці.
     Така його  доля. Рідні і нині не знають місця спочинку замордованого поета.
     На жаль, Осип  Мошура не видав жодної збірки: все відтягував цю справу, хотів відсіяти полову…
     Шкода, бо досі багато творів Осипа Мошури залишається у рукописах , це і рання поема «Крик століть», переспів «Пісні пісень» із Біблії, переклад «Слово о полку Ігоревім». Краєзнавці час від часу зверталися до творчості О. Мошури: В. Волохін ще  1965 року підготував радіопередачу на обласному радіо, цікавився ним і журналіст М. Кубик; дуже багато зробив для «розсекречення» таланту свого краянина Володимир Ковальчук. У Львові 2003 року за редагуванням Василя Чоповського вийшла збірка вибраного Осипа Мошури «Гей, видно село» — вірші, оповідання та дещо із «Споминів».
     А в 2008 році вийшла друга. Більш повна збірка під назвою, задуманою ще в 1934 році самим автором «Тремтіння і пориви» — упорядник Василь Костюк.
     Поезії Осипа Мошури хвилюють своєю душевною безпосередністю, глибиною християнської моралі, високим національним чуттям і патріотизмом, щирою захопленістю Карпатським краєм, любов’ю до Бойківщини, рідного Перегінська…

    До 115 річниці від дня народження в бібліотеці  презентовано книжкову виставку «Осип Мошура: поет-самоук з Перегінська». Виставка висвітлює творчий і життєвий шлях Осипа Мошури, а  доповнюють її статті з періодичних видань, що дають змогу більш детально вивчити мало відомі сторінки з життєпису поета. 

    Працівники бібліотеки видали інформаційну довідку «Поет-самоук з Перегінська».