Тарас Шевченко в житті Осипа Мошури

    Усвідомлення значення етапних подій нашої історії, звернення до велетів національного духу, вшанування їх є виправданим, необхідним і обов’язковим знаком власного самовизначення й осмислення свого минулого і сьогодення.
    200-ліття з Дня народження великого Кобзаря – одна з таких подій, величних і визначальних серед вагомих.Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Тарас Шевченко.
    Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Тарас Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, і в наших серцях
    Постать Тараса Шевченка, його життя і славетний «Кобзар», без сумніву, мали і мають неабиякий вплив на кожного свідомого українця. Неабияке значення творчість славетного українського пророка посідала і в долі поета із Перегінська Осипа Мошури (1909 —1942). Уже з дитинства хлопчина завдяки розповідям дідуся, з яким проводив час, пастушачи, знав, хто такий Тарас Шевченко, адже дід декламував напам’ять «Послання», мов молитву, і «вірив Кобзаря словам, як і словам Пророків». Мабуть, саме дідусь через Шевченкове слово запалив у ньому іскру любові до рідного народу, до бойківського краю, до України. Відтоді Осип Мошура з Тарасом Шевченком, з його творчістю не розминався. Саме бунтівний дух Кобзаря допомагав йому подолати важку скруту сирітства і виробити в собі, на заздрість ровесникам, родичам і знайомим, твердість власної думки й позиції. 31 березня 1930 року в щоденнику він запише: «і доки наші поети будуть плакати? Я мушу стати поетом гармонії життя» і він став ним! Обравши долю поета-самоука, не стогнав, не плакав од зневірства, хоча, в нього, як і в Шевченка, бували хвилини відчаю.
    Про вплив Шевченка на творчість нашого земляка дослідив Василь КОСТЮК, учитель Івано-Франківської ЗШ №25 і в газеті «Галичина» 4 березня 2014 року була надрукована стаття «Тарас Шевченко — в житті Осипа Мошури», а працівники бібліотеки приурочили 115 річниці від дня народження свого земляка інформаційну годину  по обговоренню цієї статті.
    Зав. Бібліотекою Василів Галина ознайомила присутніх із змістом статті

             ,

а працівники зачитували вірші , в яких Осип Мошура висловив свої думки крізь призму бачення вартості Кобзаря, значення його творчості, бажань прагнень.

                       

Велич Тараса Шевченка поет розкриває ніби звичайними словами, але вони свідчать про те, що Осип Мошура глибоко знав творчість Кобзаря:
          До ненароджених, живих і мертвих
          Лиш він Послання гідний був писать.
          Це Бог йому вложив вогонь у груди, —
          Та сам його в життя поніс Кобзар
          Й прообразом безсмертним став тим людям,
          Що знають зов: ВЕЛИКОГО БАЖАТЬ!
Отже, вогонь Шевченкового слова, запалений у його душі дідусем, Осип Мошура проніс крізь усе своє нехай і коротке, та яскраве життя.

«Осип Мошура : поет-самоук з Перегінська».

Народився він в Карпатах.
Був закоханий у гори, їхнім сином називався.
Чув смерічок шепотіння, переливи-співи птахів,
Завірюхи зле сичання,
Ніжний спів гірських струмочків, що пливуть
Назустріч рікам.
Із вінків гірських мелодій він напивсь води-росиці
І ніжніших від трембіти
Не стрічав для серця звуків.
Віталій Волохін «Карпатська легенда»

     МОШУРА ОСИП (справжнє ім’я Йосип Петрович Мошура) – поет, перекладач, культурно-просвітницький подвижник, дослідник Бойківщини. Народився 31 липня 1909 року в с. Перегінську Долинського повіту (зараз Рожнятівський район) в родині лісоруба. Перші уроки освіти і виховання майбутній поет здобув у батьківській хаті. Не маючи змоги відвідувати школу, хлопчик запам’ятовував історичні події краю, а потім описував у віршах. Уже в дитячі та юнацькі роки був свідком пам’ятних історичних подій початку ХХ століття: Першої світової війни, проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Тому багато образів та епізодів у творчості поета висвітлюють сторінки тогочасної історії. Для поета другою домівкою став Народний дім. Тут він читав для односельчан свої вірші, брав участь у дискусіях на літературні та суспільно-політичні теми. Вірші поширюються у рукописах. Та мирне життя виявилось недовгим – почалася війна. Окупанти почали розправи над активістами Перегінська. Зброєю Осипа Мошури стали войовничі, антифашистські поетичні твори. 20 січня 1942 року його заарештували, вивезли до Станіслава, допити тривали багато днів. Знеможене тіло поета більше не протестувало проти насильницької смерті. Символічно – загинув у тридцятитрьохрічному віці.
     Така його  доля. Рідні і нині не знають місця спочинку замордованого поета.
     На жаль, Осип  Мошура не видав жодної збірки: все відтягував цю справу, хотів відсіяти полову…
     Шкода, бо досі багато творів Осипа Мошури залишається у рукописах , це і рання поема «Крик століть», переспів «Пісні пісень» із Біблії, переклад «Слово о полку Ігоревім». Краєзнавці час від часу зверталися до творчості О. Мошури: В. Волохін ще  1965 року підготував радіопередачу на обласному радіо, цікавився ним і журналіст М. Кубик; дуже багато зробив для «розсекречення» таланту свого краянина Володимир Ковальчук. У Львові 2003 року за редагуванням Василя Чоповського вийшла збірка вибраного Осипа Мошури «Гей, видно село» — вірші, оповідання та дещо із «Споминів».
     А в 2008 році вийшла друга. Більш повна збірка під назвою, задуманою ще в 1934 році самим автором «Тремтіння і пориви» — упорядник Василь Костюк.
     Поезії Осипа Мошури хвилюють своєю душевною безпосередністю, глибиною християнської моралі, високим національним чуттям і патріотизмом, щирою захопленістю Карпатським краєм, любов’ю до Бойківщини, рідного Перегінська…

    До 115 річниці від дня народження в бібліотеці  презентовано книжкову виставку «Осип Мошура: поет-самоук з Перегінська». Виставка висвітлює творчий і життєвий шлях Осипа Мошури, а  доповнюють її статті з періодичних видань, що дають змогу більш детально вивчити мало відомі сторінки з життєпису поета. 

    Працівники бібліотеки видали інформаційну довідку «Поет-самоук з Перегінська».

 

«ОСНОВА ЖИТТЯ – МІЙ ЗАКОН ОСНОВНИЙ”

Наш погляд у майбутнім тоне,
До щастя зводяться мости…
Веди нас, Основний Законе,
До заповітної мети!

    Є дати, які укріплюють нації, виражають дух народу, символізують його славне минуле, сьогодення й майбутнє. До їхнього числа, безсумнівно, відноситься і День прийняття Конституції України, що відзначається щорічно 28 червня. 

     Це одне із самих «молодих» свят сучасної України. У цей день ми віддаємо данину поваги символам держави, що пройшли довгий героїчний шлях.

     День прийняття Конституції України — свято волі, цивільного миру й доброї згоди всіх людей на основі закону й справедливості.

    Конституція – це основний Закон держави, що має найвищу юридичну силу і встановлює засади політичної, правової та економічної систем держави.

    До Дня Конституції в читальному залі Перегінської  бібліотеки організовано експрес-виставку «Конституція – Основний Закон України». На ній представлені матеріали, які відображають важливі історичні моменти конституційного процесу в Україні від маловідомих сторінок Конституції Пилипа Орлика до Конституції незалежної України.

     В переддень святкування дня Конституції в міській бібліотеці пройшло чергове засідання клубу «Надвечір»я», на якому  було проведено урочисте свято “ОСНОВА ЖИТТЯ – МІЙ ЗАКОН ОСНОВНИЙ” до 18-ї річниці прийняття Конституції України. На свято завітали працівники Рожнятівського районного територіального центру.

     Ведучі свята Галина Василів та Лідія Мельник зазначили, що конституційне оформлення незалежності України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря,  зробили  невеличкий  екскурс в історію України з часів Київської Русі до 1996 року та розповіли  легенду про державні символи «Нема ціни святині дорогій…». Згадали всіх, хто відстоює права українців на даний час  на сході України і  вшанували пам»ять про загиблих героїв Небесної Сотні та всіх, що загинули на сході України – хвилиною мовчання.

    Мирослава Пилипів продекламувала вірш «День Конституції» і подарувала всім присутнім сувеніри з символікою України.

   Завідувачка відділу соціально-побутової адаптації Ніна Ігорівна  привітала присутніх із святом та побажала землякам міцного здоров’я, миру, спокою  в Україні, добробуту і достатку в кожній родині. А для бібліотеки подарувала книгу –«Україна».

                                                                          

   Супроводжувалось свято піснями у виконанні хористів церкви Пресвятої Богородиці, які виконали «Гімн України»,  «Боже, великий, єдиний» та інші пісні про Україну.

                         

«Я виріс серед співанок, казок та сопілок…»

    Видатний український письменник-демократ і культурно-громадський діяч Марко Черемшина увійшов в історію української літератури як талановитий майстер слова, співець знедоленої Гуцульщини. Його самобутня творчість всебічно відбиває тяжке життя українського трудового люду колишньої Буковини й Галичини в умовах буржуазно-поміщицького ладу цісарської Австро-Угорщини і панської Польщі.

    Марко Черемшина (Іван Юрійович Семанюк) народився 13 червня 1874 р. в с. Кобаках Косівського повіту (тепер Івано-Франківщина) в селянській родині. Закінчив Віденський Університет (1906) і працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. На початку квітня 1896 р. в чернівецькій українській газеті «Буковина», яку редагував відомий письменник, критик і публіцист О. Маковей, надруковано перше оповідання І. Семанюка «Керманич» під літературним ім’ям «Марко Черемшина».

     Свіжість таланту Марка Черемшини, його неповторна і наскрізь оригінальна мистецька палітра, самобутнє поетичне світобачення – все це забезпечило його творчості почесне місце в українській дожовтневій прозі. І сьогодні художні здобутки його творчості щедро використовують сучасні українські письменники, освоюючи її високу поетичність, тонкий ліризм, самобутню образність, разюче вміння заглибитися у внутрішній світ простої людини, показати її великою і чистою в усіх помислах і ділах, у єдності з дивосвітом природи.

      А ознайомитися з життєвим та творчим шляхом видатного письменника допоможе чергова книжкова викладка «Народжений Черемошем…», організована на абонементі Перегінської бібліотеки. Представлено відомі твори Марка Черемшини різних років видань, спогади про письменника його дружини Наталі Семанюк «Співець Гуцульщини», книга Олени Гнідан «Марко Черемшина. Нарис життя і творчості» та ін. Заслуговує на увагу друге видання монографії Олекси Засенка «Марко Черемшина. Життя і творчість». Про долю і джерела творчості письменника розмірковує у своєму есеї Ярема Гоян, лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка – літературний портрет Марка Черемшини має назву «Чистий, як душа українця».

                                                                                                                                                

   

        Під час проведення дня професійного спілкування в Рожнятівській районній бібліотеці ,  в  рамках обласної акції-естафети з метою популяризації життя і творчості українського письменника-краянина Марка Черемшини /Івана Семанюка/ та з нагоди відзначення 140-річчя від дня народження працівники Перегінської міської бібліотеки провели літературну годину «Я виріс серед співанок, казок та сопілок».

   

Нехай живе наймення Матері святе

Матері Божій,

Матері земній, матері Україні

Присвячується…

     Цієї травневої неділі, коли дерева покрились білопінним цвітом, коли вітер легкокрил несе землі пробудження, коли земля купається у зеленому морі барв,багатолюдно зібралися в народному домі перегінчани , щоб поговорити про найдорожчу, найближчу людину, про людину, перед якою ми завжди в несплаченому боргу. І цю людину називають прекрасним гордим ім’ям — Мати.

«Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово.Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину у світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас все життя аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського. Дорогі милі, змучені жінки ! Відновимо Свято матері. Самі для себе. Для наших родин. Подумаймо, може й ми винні, що опинились у такій безвиході? Схиляємо низенько свої голови і висловлюємо щире синівське „Спаси Вас Бог” перед образом Вашим, біловолосі наші бабусі і матері, перед терпінням і печаллю за синами і чоловіками, братами і сестрами… То дай Вам, Боже, діждатись ще тієї пори, коли чисте синє небо зігріє Ваші страждальні душі і теплом своїм зменшить болі Ваших сердець, а перед Вашим поглядом зацвітуть сади, заколосяться ниви добірним зерном і в чистому мирному небі розіллється нескінченне соло неперевершеного степового співця – жайворонка. Хай наші друзі і – лелеки дарують Вам правнучат, онучат, і діточок – оцих домашніх соловейків, щоб своїм безгрішним і чистим щебетом звеселяли Ваші змордовані душі та множили надію на краще завтра нашої долі; помагай Вам, Боже, поставити їх твердо на ноги і засіяти їхні душі зерном Правди і Науки. Нехай весняне свято розморозить нас, об’єднає і згуртує! Щастя, здоров’я всім Вам дорогі Матері» — такими словами звернулась до присутні ведуча свята Світлана Дутка.

     Свято розпочала піснею «Аве Марія» викладач Перегінської ДМШ Христина Глушко.

 

     Святковий настрій створювали присутнім  інструментальний ансамбль викладачів ДМШ, керівник Мирослав Романишин, солісти оркестру Наталія Люклян, Христина Глушко та Ірина Томків,

                       

аматорський народний чоловічий гурт «Братове»  та зразковий дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль «Маленькі бойки».

                        

   Привітала своїми задушевними  віршами всіх мам Перегінська поетеса Наталія Данилюк.

    На закінчення  святкового дійства  народний хор виконав «Боже,  великий, єдиний», а отці Василь Бойчук та Богдан Русинкевич ще раз привітали  всіх гостей свята та побажали Божого благословення, міцного здоров»я, теплоти, радості, добра і достатку на «Многая літ», (у виконанні народного хору).

 

Ми українці, ми європейці

     Впродовж січня-травня 2014 року центр європейської інформації, який функціонує на базі Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка проводив дистанційний конкурс літературної творчості «Ми українці, ми європейці», приурочений святкуванню Днів Європи в Україні.

     Головна мета конкурсу: популяризація європейських цінностей в українському суспільстві засобами літератури, надання можливостей громадянам України реалізувати власні літературні здібності, підтримка літературної творчості громадян як важливого елементу європейської культури та дієвого засобу підвищення інтелектуального потенціалу суспільства.

               

     У конкурсі взяла участь користувачка Перегінської міської бібліотеки, поетеса, вчитель за фахом Данилюк Наталія,представивши свої вірші

 «Народе мій, воскреслий у віках…»

 

Народе мій, воскреслий у віках,

Тобі між націй європейських бути,

Бо ненаситне зло спіткає крах

 І крик його залишиться невчутим…

 

І лють його нещадно спопелить,

І вичахнуть ліси,  немов пустелі.

А над тобою лагідна блакить

Розмиє веселкові акварелі!

 

Після грози розбурхана весна

Сади замаїть пишно, як на свята,

Задріботить у полі борона,

Зодягнеться у цвіт вишневий хата.

 

А рідна мова стане на крило,

Мов журавля, злетівши понад хмари!

Заб’є ключем засохле джерело,

Пощезнуть воєн давнішні примари…

 

І ти кущем добірним зацвітеш

Між європейців, мудрий мій народе!

Господь поставить Слово пресвяте

На варті миру, правди і свободи.

 

«Нація»

Я- народ, що освячений тризубом,

Молитвами, вогнем  і мечем!

Це мені зроду-віку написано

Бути воїном і сіячем.

Це в мені під багряними стягами

Розпинали церкви і хрести,

Катували, морили ГУЛагами

Очманілі від люті кати.

Це мене шматувала навалами

Степова знавісніла орда

І впивалась отруйними жалами

Геноциду нещасна біда.

І стріляли у мене, і вішали

Самозвані чужинські царі,

Та дарма, бо  встократ сміливішими

Повставали мої бунтарі.

Це ж мені зроду-віку написано

Хліб ростити на рідних полях,

 Під огненним плекаючи тризубом

Жовто-синій окрилений стяг!

Це мого суголосся пульсація

Виростає в єдиний потік…

Я – сіяч,

Я – поборник,

Я – нація,

Так було і так буде повік!

      Журі, яке очолював голова обласної організації Національної спілки письменників України, літературний критик Євген Баран визнало поезії Наталі Данилюк , за які вона отримала ІІ місце.

      На конкурс також представлено було прозовий твір Руслани Кузь, учениці 9-го класу Перегінської ЗОШ №1 –«…Лист…на чужину…за океан»

Згадати боляче, забути не можливо

 

Бо і тривожна і сумна

лежить під небом Україна.

Здається,ніби днина,

Проте Чорнобильська біда

 Не проминула без сліда.

І гіркота,наче полинна.

Луків М.

 

Жила і процвітала у віках, щоразу наливаючись новою силою і красою, пестячи око і душу своїми лісами дрімучими,нивами колосистими,водами голубими та швидкоплинними. І людьми…, добрими і щирими,веселими і трудолюбивими. Здавалося, ніщо уже не потривожить краси одвічної і спокою. Та справжнє зло, підступне і страшне,народив людський розум і ім»я його – атом. Ось уже 28 років, ми пожинаємо його плоди. 26 квітня – найтрагічніша з дат в історії людства,яка обернулася лихом не лише для народу України, але й для народів з інших держав. Цей день назавжди залишиться в серцях людей днем скорботи й пам»яті жертв Чорнобильської катастрофи, днем біди, днем болю, трагедії і застереження. В Перегінській міській  бібліотеки організовано перегляд літератури «Згадати боляче,забути неможливо» та викладку літератури » Пропусти Чорнобиль крізь серце» , які провели з учнями завідувачка бібліотекою Галина Василів та бібліотекар Ірина Бурмас .

               

   

Молодь читає Тараса Шевченка

               Він був сином мужика і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.“.

Іван Франко

 

       Перегінська міська  бібліотека долучилася до акції безперервного читання творів Великого Кобзаря з метою вшанування пам’яті геніального українця із засвідченням особливо актуального звучання його поезій в сучасній Україні, провівши з молоддю двохгодинний поетичний марафон «Читаємо Тараса Шевченка разом». Цей захід проводився в рамках святкування року Тараса Шевченка в Україні. 

     Шевченка читали разом… Акція проходила на подвір’ї будинку культури, в приміщенні бібліотеки та Народного Дому. Тримаючи в руках «Кобзарі», молодь декламувала найулюбленіші твори «Садок вишневий коло хати», «Сон», «Минають дні, минають ночі», «Думка», «Кавказ», , «І мертвим, і живим, і ненародженим».  

    

                       

 

 

                          

           Поезія Шевченка лунала гучно і сильно! Пройшло 200 років з Дня народження поета, 153 – з дня смерті, а, читаючи вірші, здається, що Тарас Шевченко – наш сучасник!
        У його віршах багато мудрості, історії, патріотизму, гордості, гідності! Читаймо Шевченкові твори не для уроку, оцінки, не для літературного вечора, урочистого свята, а щоб навчитися чогось для себе!

 

Відзначення 200-річчя Тараса Григоровича Шевченка

   З нагоди святкування 200-ї річниці від дня народження безсмертного генія та пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка в смт. Перегінське  відбулися урочисті заходи, присвячені  пам’яті Великого Кобзаря.В центрі селища ,біля його пам’ятника зібрались сотні перегінчан, щоб віддати шану великому генію українського народу. Покладанням квітів до пам’ятника розпочалися урочистості.

                
  Серед присутніх були священнослужителі трьох церков. Вони відслужили панахиду за Тарасом Шевченком. Прихожани молились  за упокій душі українського пророка та згадували про бійців Небесної сотні, які віддали свої життя за краще майбутнє українців.

             
      Декан о. Роман у своєму виступі відмітив, що в історичному розвитку України Шевченко — явище незвичайне як своєю обдарованістю, так і місцем у літературі, мистецтві, культурі. У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва.
   О. Михайло говорив про  Шевченків «Кобзар»… Це Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як ,,Кобзар“, – безсмертний. У творах поета переплелися долі кріпачок з долею неньки – України, боротьба гайдамаків та козаків із боротьбою народу за щастя і волю. Духовну велич і красу підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. У багатьох оселях наших земляків сьогодні побачиш портрет Шевченка, заквітчаний вишитим рушником. А на столі, поряд із хлібом, лежить книга його поезії – ,,Кобзар” . Відмітив також  книжкову викладку  із зібранням творів Тараса Шевченка, а також  виставлені «Кобзарі» різних видів видання, яку біля пам’ятника  організували працівники бібліотеки.
  У своєму виступі селищний голова Ірина Люклян сказала,що свято, до якого старанно готувалася вся Україна, потьмарене загибеллю патріотів та напруженою ситуацією в Криму. Але мабуть не знайдеться в Україні нікого, щоб в цей день не згадали нашого великого генія.   Вона цитувала Шевченка і наголошувала на актуальності його слів в теперішній час.  Також Ірина Богданівна в своєму виступі пригадала історію спорудження та встановлення в селищі пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку, який є одним із найстаріших пам’ятників великому Пророку в нашому районі, адже  його було відкрито до 150-річчя від дня народження Шевченка весною 1964 року (автори А. Мацієвський, А. Лєндел), історія будівництва якого сягає часів першої світової війни. 
              

   Велику шану поетові склали у  співаній поезії Шевченка учасники фольклорного-етнографічного ансамблю «Маленькі бойки»  під керівництвом Наталії Шпак. 
   На завершення Народний хоровий колектив «Бойківщина» під керівництвом о. Богдана Русинкевича виконали знамениті твори «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Заповіт».

                 
  Справедливо Великого Кобзаря — народного мислителя та творця, вважають народним пророком. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.Пам’ять про нього живе і буде жити вічно в серцях українського народу.
 

Виставка дитячих робіт до творів Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Григорович Шевченко – видатний український письменник та поет, чия творчість зробила його не багато не мало, а символом українського народу та однією з головних колон, на якій тримається вся наша українська культура.
Поетичні твори Великого Кобзаря вважають основою сучасної української літератури і мови. Цей геній української нації уособлює в собі дух свободи і відродження, національну свідомість і патріотизм. Постать і культурний спадок Тараса Шевченка приваблює ще й тим, що його вважають одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він є автором понад тисячі мистецьких творів

В рамках підготовки до святкування 200-ліття від Дня народження Т. Шевченка в Перегінській міській бібліотеці функціонує виставка робіт до творів Тараса Григоровича Шевченка.

Свої  роботи  представили учні: Глушко Аня, Дякун Рома та випускники Черпак Василь (5 робіт), Петриній Христина, Сорочак Наталя, Волошин Василь та Карпишин Віта — Перегінської школи мистецтв, учитель Матішак Оксана Петрівна. Діти у своїх роботах передали неповторний світ поезії та власне сприйняття творів Великого Кобзаря. Діти намалювали малюнки  до  багатьох творів Тараса Шевченка: «Катерина», «Думи мої, думи мої», «І буде син, і буде мати…» , «Нащо мені чорні брови, нащо карі очі», «Неначе писанка моє село»….

Виставка малюнків перетворилася на справжню скарбницю талантів. Тут представлено різноманітні малюнки, які висвітлюють шевченківську тематику. Учні продемонстрували яскраву творчу індивідуальність. Дивлячись на  різноманіття малюнків, перехоплює дух від яскравих кольорів. Діти зуміли створити справжню незабутню феєрію, яка стала доказом їх творчого обдарування.

Діти через власний малюнок проявили креативність та уяву, відчули та глибше пізнали красу поезії Великого Кобзаря – каже викладач Оксана Матішак. Кожен учень розкрив свої таланти і  показали  як вони відчувають поезію і тим самим любов до України.

Для учнів завідувачка бібліотекою Галина Василів провела інформаційну годину «Шевченко – художник», а також в бібліотеці влаштована книжкова виставка «Велич українського пророка».

Відвідувачі вражені малюнками , адже в кожен малюнок вкладена частинка душі, пронизана шевченківським словом та глибиною його змісту