Герої Крут — для нащадків взірець

                                                                                Земля кипіла навкруги
                                                                                                                           Вмирало юне покоління…
                                                                         Послухай , стогне як коріння ,
                                                                        Котре зрубали вороги.
          Добре кажуть : „Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями , так людина тримається на землі своїм минулим.. Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами . Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами .
    29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.
      Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя. Кожного року наша книгозбірня віддає належну шану юним героям України. У Перегінській міській бібліотеці влаштовано викладку «Пам’ятай Крути» та  проведено годину пам’яті «Герої Крут – для нащадків взірець».

 

Україна єдина

  Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави. В знак шани цих подій Президент України Петро Порошенко  підписав укази про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи, 22 січня – Дня Соборності України.

   У ці нелегкі для нашої країни часи українці проявляють свою хоробрість, відданість своїй Батьківщині, рідній землі, відстоюючи її інтереси. Небувалий прояв патріотизму охопив усю країну. Ми пишаємося цими проявами справжньої любові до своєї рідної землі. Гордимося, що наша молодь надзвичайно патріотична, і це довела своїми справами. Адже  сьогодні і наші односельці  Мельник Богдан, Бойко Петро,  Семко Василь, Онуфрійчук Василь  стоять на охороні східних кордонів України. 
   19 листопада в приміщенні Перегінської міської бібліотеки спільно з працівниками територіального центру була проведена  зустріч із  учасниками АТО Мельником Богданом та Семко Василем. На зустріч були   запрошені  небайдужі до цих подій односельці та постійні партнери бібліотеки, працівники Районного територіального центру на чолі із новообраним директором Бардяком Мар»яном Мар»яновичем.  

                    

   Ведучі масового заходу працівники бібліотеки Галина Василів та Ірина Бурмас зробили екскурс в історію нашої держави, нагадали її трагічні події і роки, ті лихоліття,  які пережив український народ              , борючись за незалежність і свободу рідної держави, зупинились на листопадових подіях минулого року, коли тисячі свідомих українців піднялися на Революцію гідності.

   Хвилиною мовчання  вшанували героїв Небесної сотні та тих, що віддали життя за Україну, за мир і спокій на сході країни.
 
   Хвилюючою була розповідь добровольця Мельника Богдана ,  учасник 4 батальйону  з Івано-Франківської області,який на даний час  після поранення, проходить ротацію і вже скоро знову повернеться в зону АТО на Донбас  . Він щиросердечно дякував перегінчанам, владі, особливо волонтерам, за ту допомогу, яку вони надають, розповів, з якими труднощами доводиться стикатися на тій неоголошеній війні, про гіркоту втрат бойових побратимів, з гордістю говорив про свого командира, який не раз виводив бійців з небезпечних точок неушкодженими, щиро піклується про кожного підлеглого.

                

    З Майдану в зону АТО відправився захищати цілісність держави і Василь Семко. «Айдарівець» приїхав додому в короткотермінову відпустку і незабаром знову повертається на  місце служби.

   Про волонтерську роботу, яка ведеться в селищі  з початку Євромайдану в Києві і по даний час розповів керівник волонтерської групи Федірко Михайло.

                  
   Герої – не вмирають, а поетичні рядки, створені поетами як відгук на події в  країні, ще краще допоможуть нам зберегти пам’ять про загиблих і передати її нащадкам. Запрошена  на захід  поетеса Наталя Данилюк, продекламувала свої вірші  присвячені подіям на Майдані  і  на сході України, які вміщені у збірці революційних поезій «Говорить Майдан». Заодно поетеса подарувалацю книгу до бібліотеки.

                                 
   З словами подяки  до героїв-односельців звернулася працівник територіального центру Перегінського відділення, активістка селища  Мирослава Пилипів. Сердечно побажала міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє рідного краю та України!

   Добрим доповненням до заходу були патріотичні пісні  «Молитва за Україну»,  «Зірвалася хуртовина», «Немає України без калини» та інші у виконанні  народного аматорського родинного вокального ансамблю «Русинка».

                  
   На завершеня зустрічі завідуюча бібліотекою Галина Василів подякувала усім за зустріч, особливо відмітила і низько вклонилась присутнім на заході жінкам старшого покоління, які від початку торічніх листопадових подій кожного дня  проводять спільну молитву за мир і спокій в Україні, за солдатів і добровольців, які вооюють на сході України, щоб Бог зберіг їх у здоров»ї та  за щасливе повернення до своїх родин.

                                
 
   Цим заходом присутні  доклали свою часточку до збереження миру і єдності в нашій Батьківщині. Всі сподіваються, що найзаповітніше бажання українців сьогодні — жити під мирним небом України і не допустити війни- здійсниться обов’язково.

 

Тільки з пам’яті пам’ять не стерти

Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот.
Немов прокляття ожива
Рік тридцять третій…
Голод… голод…

    Ці слова українського поета Вадима Крищенка не можуть залишити нікого байдужим, бо неможливо бути байдужим до найчорнішого часу в історії України.
   Голодомор – не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять українців.
   Четверта субота листопада в Україні визнана Днем пам’яті жертв голодомору. Це поминання – не лише наша данина жертвам голодомору, а застереження для прийдешніх поколінь, щоб були пильними, не допустили повторення страшної трагедії. Не залишилися осторонь і жителі селища Перегінське, які зійшлися на спільний молебень, віддали шану пам»яті жертв Голодомору.

                                  

           

            
   Саме до цієї скорботної дати на абонементі Перегінської міської бібліотеки оформлено книжкову виставку-факт: «Голодомор мовою документів», що складається з документальних матеріалів та художніх творів, які відбивають справжні причини, перебіг та наслідки трагедії.Видання, представлені на виставці, розраховані на всіх, хто не байдужий до цієї скорботної сторінки української історії.
                                              

«Читайте українське – пишайтеся українським…» Леся Романчук

    Перегінська міська  бібліотека має багато друзів серед своїх користувачів, які не тільки багато років відвідують бібліотеку, приймають участь в масових заходах, але й переймаються нашими проблемами. Щороку багато людей відгукується на акцію «Подаруй бібліотеці книгу», приносять книги з домашніх книгозбірень, дарують нові.
    Недавно, під час святкування дня бібліотек, бібліотека одержала ще подарунок — від Галини Гринечко, авторки  збірки поезій «Не відкладати жити на «опісля», яка у вересні місяці на запрошення своєї подруги,  письменниці   Дзвінки Матіяш, відвідала трьохденний ХХІ Львівський Форум Видавців.

                                              

          Із розповідей пані Галини: «З Дзвінкою ми познайомилися наприкінці літа в Києві на спільному проекті «CanadaUkrainianTogether» в час «Бенефіт-Концерту  «Тобі, Україно», метою проведення якого була збірка коштів в Київський воєнний госпіталь для потреб поранених бійців із Зони АТО. Отже, з Дзвінкою ми домовилися , що побачимося у Львові на Форумі, де вона в львівському театрі » Воскресіння» буде 12 вересня, у  п»ятницю, ввечері на » Спільних Читаннях Прохаськи-Матіяші», а також на презентації її нової книжки » День сніговика» у Обласній Дитячій Бібліотеці.
    Насправді, попасти на Львівський Форум Видавців було моєю давньою мрією.
    Тому з величезним бажанням і натхненням їхала до Львова. Передчуття мене не зрадили!
    Три дні у Львові вмістили вражень і подій як за три звичних тижні. Мені пощастило побувати на різнопланових заходах.
    Найголовніша думка , з якою я їхала з Форуму: » Ми зараз є щасливими свідками прекрасного явища , яке можна сміливо назвати РЕНЕСАНСОМ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ!
    Осбливо вразило мене те, що коли хотіла придбати для Перегінської білотеки нові книги, то багато авторів, коли дізналися, що книги для бібліотеки,  захотіли дати свої автографи».

    

     Леся Романчук визнана найкращим автором форуму видавців 2014 року

    

               «Читачам Перегінської бібліотеки» — Левко Лук»яненко

                                    

                                              Від авторки Євгенії Кононенко

    Працівники Перегінської  міської бібліотеки вдячні активним читачам за подаровані книги. Завдяки Вам бібліотечний книжковий фонд поповнився на 230 примірників. Щиро вдячні місцевій поетесі, користувачці бібліотеки Наталі Данилюк, яка подарувала свої власні книги та збірки поезій альманаху «Скіфія» (4 випуски), Незалежних літературно-художнього альманахів «Вінтаж» та «Ліра», Збірку сучасної української поезії «Сопілка часу», де вміщені її вірші. 

                     

    Також одержано в подарунок книгу «Україна» від Рожнятівського територіального центру, як одного з партнерів бібліотеки і багато книг подаровано активними користувачами бібліотеки: Пилипів М. Г.,Войцеховською К. Д.,  Свистович Л.С., Винник З.І.  та ін..
    Висловлюємо вдячність всім нашим друзям, користувачам, письменникам за увагу, турботу, подарові
книги

Свято в бібліотеці

     Красива осінь вишиває клени, а останній день вересня дарує нам тепле і радісне свято – Всеукраїнський день бібліотек. Воно приходить до нас у прекрасну пору року, в час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа. Це свято численної категорії працівників культури – бібліотекарів, тих, хто зберігає і передає нащадкам найдорожче, що накопичило людство , хто професійно виконує свої обов»язки і відкриває читачам красу і силу слова, несе їм «розумне, добре, вічне» — книгу
     Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі.
         З нагоди цього свята в  Перегінській міській бібліотеці зібрались ветерани бібліотечної  справи Андрішак Мирослава Йосипівна, Зозук  Ольга Пилипівна  та Кулик Дарія Миколаївна, читачі дитячої та міської бібліотеки, щоб привітати працівників бібліотек із святом.

        

               

   Приємно було приймати вітання від найактивніших користувачів бібліотеки:
     Мирослави Григорівни Пилипів, керівника клубу «Надвечір»я»,

           

          

вчителя-пенсіонера Любомири Степанівни Свистович, поетес селища Галини Гринечко (Свистович), авторки збірки поезій «Не відкладати жити на «опісля» та  Наталії Данилюк авторки збірок «Та жінка, що навпроти у вікні» та «Кульбабова віхола».                                         

                                                                     
    

  

  

  

 

                                                                                                                                                                                      

  Галина Гринечко  презентувала свою міні-поему «Осінь музикальна», познайомила  присутніх із книгами, придбаними на Львівському форумі видавців та подарувала бібліотеці деякі із них.

                                                                                                                                                                                                                       
                                                                                                                                                                          У        У віршованій формі прозвучали привітання і від Наталі Данилюк.  Зважаючи на сучасні події на сході України та й в Україні вцілому, поетеса Наталя Данилюк також зачитала свої патріотичні вірші вміщені у збірці «Говорить Майдан», яку вона подарувала до бібліотеки.
   За добру співпрацю і взаєморозуміння дякувала колегам працівник шкільної бібліотеки Абрам Орина Дмитрівна

 

           

    Щирими були поздоровлення читачів-дітей: Король Вероніки, Полич Тетяни і наймолодшого Люкляна Степана.

                                    
    Ведучі свята завідуюча міською бібліотекою Галина Василів та читачка двох бібліотек Марія Люклян щиро дякували присутнім за їх привітання, за підтримку, адже бібліотекарі працюють із людьми різними за віком, смаками, уподобаннями, але всіх об»єднює книга.

                                                                                                                                                 
   

 Святковий настрій дарувала присутнім Уляна Христук — Лауреат Всеукраїнських та обласних конкурсів: Всеукраїнського конкурсу «Діти квіти», обласного фестивалю «Прикарпатський зорепад» та ін.

                                               
    Фонд книгозбірні поповнився новими сучасними виданнями, які стали подарунком не тільки для бібліотеки, а для всіх поціновувачів українського слова.
    А своїх користувачів завжди гостинно чекають у бібліотеках:
Не оминайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки.
Нема прекрасніших доріг,
Ніж, в цей вселюдський храм науки.

 

 

Народному Руху України — 25 років

    Народний Рух України є однією з перших партій в новітній українській історії. Розпочавши своє життя 1989 року, як громадсько-політичний рух, що об’єднував різні демократичні угруповання він став рушійною силою, котра повела українців до здобуття незалежності. Саме створення та розвиток української самостійної держави, відродження української нації, захист національних інтересів були і залишаються головними завданнями Народного Руху України.

    Наприкінці 80-х початку 90-х років минулого століття розпочався новий етап національно-визвольних змагань, фіналом яких, стало справдження віковічної мрії багатьох поколінь українців — Україна здобула незалежність.

    Основними пріоритетами рухівців, як і двадцять п’ять років тому залишається утвердження української державності, відстоювання національних цінностей – української мови, культури, історії, громадянських прав та забезпечення розвитку української нації.

    Для користувачів Перегінської міської бібліотеки було влаштовано тематичну  викладку «Народний Рух України: історія завдовжки 25 років», де користувачі  мали змогу дізнатися більше про Народний рух України.

    Своїми спогадами про створення осередку Народного Руху в Перегінську поділився з користувачами бібліотеки один з перших керівників осередку — Попівняк Михайло Іванович.

              

Обговорення книги

    Є багато відомих талановитих письменників, які пишуть на всі читацькі смаки і уподобання. Своє вагоме місце в сучасній українській літературі  зайняв Мирослав Дочинець, Лауреат Національної Премії України 2014 року за романи“Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії” та “Горянин. Вогосподніх русел”.
   Цікаво і змістовно пройшло обговорення книги М. Дочинця «Криничар» ,яке підготовила для колег  під час проведення дня професійного спілкування бібліотекар  Перегінської міської бібліотеки  – Любов Абрам 

             

 

   «Криничар»–  твір про людську Гідність, про Віру, Надію і Любові. Це не тільки своєрідний посібник життєвого успіху, але й проникливий інструмент народження самосвідомості. В основі роману – хвилююча сповідь бентежної, шляхетної, муштрованої життям душі, сповнена аромату Часу, Духу і Любові, дивовижна одіссею знегод і поневірянь простого закарпатського хлопця, поки він став першим у краї багачем, з яким рахувалися в Будапешті і Відні.
   Криничар узяв від землі силу, а від Неба духовність і навчає цьому людей, рішуче міняє їх, а з ними й довколишній світ. Своїм життям він відкриває читачеві дві найголовніші принади – свободу від страху і свободу від злиднів. До того ж, ділиться секретами «робити» гроші і мудро розпоряджатися ними. Просто і навдивовижу переконливо.
   …Як наслідок – народжується низка повчань
   В його книгах – глибинний, невичерпний дух Карпат, дух України, нурт живої природи, правда про людську душу, яка шукає себе в цьому світі.
   «Криничар» – книжка не просто про життя, це – саме життя»
   Не цікавих книжок не буває. Є книжки, які ми прочитали і забули. Є такі –  про які можна говорити із захопленням. «Криничар: діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» – одна із них.
   Читайте, пізнавайте, роздумуйте…

Тарас Шевченко в житті Осипа Мошури

    Усвідомлення значення етапних подій нашої історії, звернення до велетів національного духу, вшанування їх є виправданим, необхідним і обов’язковим знаком власного самовизначення й осмислення свого минулого і сьогодення.
    200-ліття з Дня народження великого Кобзаря – одна з таких подій, величних і визначальних серед вагомих.Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Тарас Шевченко.
    Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Тарас Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, і в наших серцях
    Постать Тараса Шевченка, його життя і славетний «Кобзар», без сумніву, мали і мають неабиякий вплив на кожного свідомого українця. Неабияке значення творчість славетного українського пророка посідала і в долі поета із Перегінська Осипа Мошури (1909 —1942). Уже з дитинства хлопчина завдяки розповідям дідуся, з яким проводив час, пастушачи, знав, хто такий Тарас Шевченко, адже дід декламував напам’ять «Послання», мов молитву, і «вірив Кобзаря словам, як і словам Пророків». Мабуть, саме дідусь через Шевченкове слово запалив у ньому іскру любові до рідного народу, до бойківського краю, до України. Відтоді Осип Мошура з Тарасом Шевченком, з його творчістю не розминався. Саме бунтівний дух Кобзаря допомагав йому подолати важку скруту сирітства і виробити в собі, на заздрість ровесникам, родичам і знайомим, твердість власної думки й позиції. 31 березня 1930 року в щоденнику він запише: «і доки наші поети будуть плакати? Я мушу стати поетом гармонії життя» і він став ним! Обравши долю поета-самоука, не стогнав, не плакав од зневірства, хоча, в нього, як і в Шевченка, бували хвилини відчаю.
    Про вплив Шевченка на творчість нашого земляка дослідив Василь КОСТЮК, учитель Івано-Франківської ЗШ №25 і в газеті «Галичина» 4 березня 2014 року була надрукована стаття «Тарас Шевченко — в житті Осипа Мошури», а працівники бібліотеки приурочили 115 річниці від дня народження свого земляка інформаційну годину  по обговоренню цієї статті.
    Зав. Бібліотекою Василів Галина ознайомила присутніх із змістом статті

             ,

а працівники зачитували вірші , в яких Осип Мошура висловив свої думки крізь призму бачення вартості Кобзаря, значення його творчості, бажань прагнень.

                       

Велич Тараса Шевченка поет розкриває ніби звичайними словами, але вони свідчать про те, що Осип Мошура глибоко знав творчість Кобзаря:
          До ненароджених, живих і мертвих
          Лиш він Послання гідний був писать.
          Це Бог йому вложив вогонь у груди, —
          Та сам його в життя поніс Кобзар
          Й прообразом безсмертним став тим людям,
          Що знають зов: ВЕЛИКОГО БАЖАТЬ!
Отже, вогонь Шевченкового слова, запалений у його душі дідусем, Осип Мошура проніс крізь усе своє нехай і коротке, та яскраве життя.

«Осип Мошура : поет-самоук з Перегінська».

Народився він в Карпатах.
Був закоханий у гори, їхнім сином називався.
Чув смерічок шепотіння, переливи-співи птахів,
Завірюхи зле сичання,
Ніжний спів гірських струмочків, що пливуть
Назустріч рікам.
Із вінків гірських мелодій він напивсь води-росиці
І ніжніших від трембіти
Не стрічав для серця звуків.
Віталій Волохін «Карпатська легенда»

     МОШУРА ОСИП (справжнє ім’я Йосип Петрович Мошура) – поет, перекладач, культурно-просвітницький подвижник, дослідник Бойківщини. Народився 31 липня 1909 року в с. Перегінську Долинського повіту (зараз Рожнятівський район) в родині лісоруба. Перші уроки освіти і виховання майбутній поет здобув у батьківській хаті. Не маючи змоги відвідувати школу, хлопчик запам’ятовував історичні події краю, а потім описував у віршах. Уже в дитячі та юнацькі роки був свідком пам’ятних історичних подій початку ХХ століття: Першої світової війни, проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Тому багато образів та епізодів у творчості поета висвітлюють сторінки тогочасної історії. Для поета другою домівкою став Народний дім. Тут він читав для односельчан свої вірші, брав участь у дискусіях на літературні та суспільно-політичні теми. Вірші поширюються у рукописах. Та мирне життя виявилось недовгим – почалася війна. Окупанти почали розправи над активістами Перегінська. Зброєю Осипа Мошури стали войовничі, антифашистські поетичні твори. 20 січня 1942 року його заарештували, вивезли до Станіслава, допити тривали багато днів. Знеможене тіло поета більше не протестувало проти насильницької смерті. Символічно – загинув у тридцятитрьохрічному віці.
     Така його  доля. Рідні і нині не знають місця спочинку замордованого поета.
     На жаль, Осип  Мошура не видав жодної збірки: все відтягував цю справу, хотів відсіяти полову…
     Шкода, бо досі багато творів Осипа Мошури залишається у рукописах , це і рання поема «Крик століть», переспів «Пісні пісень» із Біблії, переклад «Слово о полку Ігоревім». Краєзнавці час від часу зверталися до творчості О. Мошури: В. Волохін ще  1965 року підготував радіопередачу на обласному радіо, цікавився ним і журналіст М. Кубик; дуже багато зробив для «розсекречення» таланту свого краянина Володимир Ковальчук. У Львові 2003 року за редагуванням Василя Чоповського вийшла збірка вибраного Осипа Мошури «Гей, видно село» — вірші, оповідання та дещо із «Споминів».
     А в 2008 році вийшла друга. Більш повна збірка під назвою, задуманою ще в 1934 році самим автором «Тремтіння і пориви» — упорядник Василь Костюк.
     Поезії Осипа Мошури хвилюють своєю душевною безпосередністю, глибиною християнської моралі, високим національним чуттям і патріотизмом, щирою захопленістю Карпатським краєм, любов’ю до Бойківщини, рідного Перегінська…

    До 115 річниці від дня народження в бібліотеці  презентовано книжкову виставку «Осип Мошура: поет-самоук з Перегінська». Виставка висвітлює творчий і життєвий шлях Осипа Мошури, а  доповнюють її статті з періодичних видань, що дають змогу більш детально вивчити мало відомі сторінки з життєпису поета. 

    Працівники бібліотеки видали інформаційну довідку «Поет-самоук з Перегінська».

 

«ОСНОВА ЖИТТЯ – МІЙ ЗАКОН ОСНОВНИЙ”

Наш погляд у майбутнім тоне,
До щастя зводяться мости…
Веди нас, Основний Законе,
До заповітної мети!

    Є дати, які укріплюють нації, виражають дух народу, символізують його славне минуле, сьогодення й майбутнє. До їхнього числа, безсумнівно, відноситься і День прийняття Конституції України, що відзначається щорічно 28 червня. 

     Це одне із самих «молодих» свят сучасної України. У цей день ми віддаємо данину поваги символам держави, що пройшли довгий героїчний шлях.

     День прийняття Конституції України — свято волі, цивільного миру й доброї згоди всіх людей на основі закону й справедливості.

    Конституція – це основний Закон держави, що має найвищу юридичну силу і встановлює засади політичної, правової та економічної систем держави.

    До Дня Конституції в читальному залі Перегінської  бібліотеки організовано експрес-виставку «Конституція – Основний Закон України». На ній представлені матеріали, які відображають важливі історичні моменти конституційного процесу в Україні від маловідомих сторінок Конституції Пилипа Орлика до Конституції незалежної України.

     В переддень святкування дня Конституції в міській бібліотеці пройшло чергове засідання клубу «Надвечір»я», на якому  було проведено урочисте свято “ОСНОВА ЖИТТЯ – МІЙ ЗАКОН ОСНОВНИЙ” до 18-ї річниці прийняття Конституції України. На свято завітали працівники Рожнятівського районного територіального центру.

     Ведучі свята Галина Василів та Лідія Мельник зазначили, що конституційне оформлення незалежності України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря,  зробили  невеличкий  екскурс в історію України з часів Київської Русі до 1996 року та розповіли  легенду про державні символи «Нема ціни святині дорогій…». Згадали всіх, хто відстоює права українців на даний час  на сході України і  вшанували пам»ять про загиблих героїв Небесної Сотні та всіх, що загинули на сході України – хвилиною мовчання.

    Мирослава Пилипів продекламувала вірш «День Конституції» і подарувала всім присутнім сувеніри з символікою України.

   Завідувачка відділу соціально-побутової адаптації Ніна Ігорівна  привітала присутніх із святом та побажала землякам міцного здоров’я, миру, спокою  в Україні, добробуту і достатку в кожній родині. А для бібліотеки подарувала книгу –«Україна».

                                                                          

   Супроводжувалось свято піснями у виконанні хористів церкви Пресвятої Богородиці, які виконали «Гімн України»,  «Боже, великий, єдиний» та інші пісні про Україну.